Як зробити стартовий закорм точки за ловом на фідер?

Стартовий закорм. Потрібен — не потрібен, навіть у спорті неоднозначно. Стартовий закорм потрібен у всіх випадках, окрім, мабуть, одного моменту — це лов карася. Карасю не потрібна точка. У фідері приблизно так само можна ловити карася, дуже щільно забиваючи годівницю, і він буде приходити на цю точку, на цей запах, на цей аромат і їсти вашу насадку. Чому ще на карася не годують, тому що дуже багато сміттєвої риби разом з ним, яка встигає виїсти все, включаючи насадку.

На всю іншу рибу закормитися до того, як ви почали ловити, — це означає зібрати більше риби, ніж у всіх інших, зібрати більшу рибу, відсікти малу рибу, усе це можна зробити стартовим закормом. Як це зробити?

Мабуть, усі вже знають, хоча, можливо, для когось усе ще секрет, як же спортсмени постійно кидають на одну дистанцію, ось постійно в одне місце. Є на всіх котушках чудова річ під назвою кліпса. Знайшли потрібну вам точку лову — і закліпсувалися на ній, тобто завели волосінь під кліпсу, і всі ваші закиди будуть потрапляти на одну й ту ж дистанцію. Щоб влучати точніше, на протилежному березі вибираємо орієнтир. Головне — щоб цим орієнтиром був не човен, який упливе, не дерево на тому березі, яке зараз світле, а потім у тіні його не видно. Тобто щось, що конкретно буде помітно. Чим точніше й на меншу відстань ви покладете ваші годівниці, тим в 90 відсотків випадків вам удасться зібрати максимальну кількість риби. Харчова конкуренція в риби буде більша, риба буде активно клювати.

Бувають ситуації, коли потрібно закормитися по площі. Коли риба не в зграї, а розрізнена, і вам потрібно просто зібрати її з акваторії. Тоді так, можна розкидати там, там, там, але все одно, одну точку лову ви будете виділяти. А основне — закорм в одну точку.

Тому кліпсу закліпсували, орієнтир вибрали, дистанцію вивірили. Тут виникає питання: кормимся ми закормовою годівницею чи годівницею, якою будемо ловити? Дуже неоднозначно. Зрозуміло, що взяти велику годівницю, кинути її два рази — і все, ловимо. Але річ у тому, що така годівниця в стоячій воді — нормально. А на течії через парусність вона буде просто падати, і течія її буде відносити.

Як забивати корм в годівницю?

Годівниця, на яку будемо ловити потім, набагато менша, парусність у неї менша, відповідно, падати вона буде цілковито в іншому місці. Ось дуже часто говорять: «Та закормився я, потім не клювало взагалі нічого». Тому що закормилася людина великою годівницею десь там, а потім взяла, поставила маленьку годівницю, а вона тоне швидко, і він ловить, а точка то у нього внизу за течією 10 метрів. Через це у водоймі сміливо можна годувати великими годівницями, особливо якщо немає бокового вітру, штиль, невеликі дистанції. Так, зрозуміло, у вас добрий закид, три рази закинули — точка закормлена. На течії варто кормитися тими годівницями, якими ви будете ловити. Звісно, це багато, це десять разів закинути, зате риба буде.

Отже, забиваємо годівницю. Як забивати корм? Корм забиваємо так, щоб він усе-таки був на дні, якщо ми збираємося ловити дону рибу. Забили, мабуть, не настільки сильно, як за ловом, але й не просто вставили, щоб він випав. Вибрали орієнтир, закинули. Упала годівниця на дно. Одразу не витрушуємо. Якщо зробити важкий корм для течії, він не вимиється, якщо його одразу після дотику дна смикнути фідером, він залишиться там. Хоча б секунд 10-15-20 дайте годівниці намокнути. Корм намокне, і вже після різного руху він у нас вимиється. І далі швиденько вимотуємо. Надійшла годівниця, повторюємо все те ж саме.

Що дає стартовий закорм?

Ось на Десні, як не старайся, але густера, маленька така, — це все-таки домінантна риба. Її багато, дуже багато. І якщо почати ловити без закорму, а просто в темпі — також має право на життя — ви перший же закид робите з повідцем, з гачком. Закинули, на дно впало, якщо клювання немає 40 секунд, ви просто той же закорм витрушуєте. І в такому темпі намагаєтеся «розкормити» точку. Але за наявності такої риби у великій кількості вона буде встигати з’їсти все. Стартовий закорм же ви робите все одно швидше, і плюс у ньому ви можете дати одразу велику фракцію, якусь животину, опариша насипати. Причому опариша й пінку, дуже важливо: якщо ви хочете закормитися саме із дна, а не в товщі води, то їх потрібно умертвити якимось чином. Наприклад, замочити попередньо або ж підварити, або нарізати ножицями, ну, тобто домогтися того, щоб опариш і пінка не рухалися. Навіщо це потрібно? Якщо опариш живий, у той момент, як ви забили годівницю, особливо якщо ви довго прицілюєтеся, далека дистанція, потрібно дійсно прицілитися, то у вас просто за цей час опариши встигнуть вилізти, розпушать корм, і ви збираєте верховодку.

У товщі стартовий закорм варто робити тільки на водоймах зі стоячою водою все-таки й де цілеспрямовано ви бажаєте половити плотву. Дуже часто плотва живе в товщі. Тоді алгоритм закорму ледь-ледь інший. Ви не забиваєте настільки щільно корм, ви робите закид перший, рахуєте час падіння годівниці з кормом саме до дна. Скажімо, на рахунок 10 у вас падає. Значить, на рахунок 4-5 ви робите просто різкий ривок. І ваш корм висипається в товщу води й обсипається вже на голову плотві голодної таким красивим дощиком, і ловите потім її в товщі води.

На течії все це не працює, тому що все це буде відлітати кудись, незрозуміло куди. Якщо використовувати годівницю невелику, воно, звісно, клопітливо, довго. Але зате ви знаєте, що у вас годівниця падає на дно, але там, де вона буде знаходитися під час лову.

І ще один нюанс є все-таки. Ось є годівниця, 80 грамів. Тепер уявіть, яка буде вага, коли сюди заб’ється кашка. Це буде вже не 80 грамів, а вже, мабуть, грамів 120-130. Значить, варіант кормитися такими годівницями — потрібно використовувати як мінімум два фідери. Або ловити одразу фідером свідомо перевантаженим, жорсткішим, а завжди хочеться ловити лайтовішою снастю, тому що при цьому чутливість краще й просто задоволення від виважування риби, клювання зовсім інше. Тому є переконлива рекомендація — кормитися саме тими годівницями, якими ви будете ловити.

Скільки потрібно покласти корму?

Теж питання двояке. Наприклад, є водойма, де ви знаєте, що там дуже багато густери й малої плотви, а ще пічкури. Тоді резонно «покласти», мабуть, мінімум годівниць 15 туди. Щоб у лящів був шанс, велику фракцію зернову накидали, пастончіно накидали, для того щоб у вас був корм якійсь, шлейф з кукурудзи, яку густера точно не виїсть. І якщо вже зграя лящів підійде на ваш кормовий стіл, то їй буде за що там зачепитися, щоб поїсти й клюнути заодно.

Що ще важливо за ловом на кліпсу? При боковому вітрі й далеких дистанціях усе-таки пузо по шнуру видувається дуже значно, попри те, що ви кидаєте, начебто, постійно до кліпси. Але якщо у вас така дуга, то зрозуміло, що годівниця долетить набагато ближче й впаде зовсім не в тому цікавому місці, яке ви вибрали. Тому закид потрібно виконувати сильніший, але щоб не відірвати на кліпсі шнур і після закиду вудочку за звичкою відвести назад. Тоді фідер сам амортизує ваш навіть дуже силовий закид, кліпса не відірветься, і все буде падати точніше в одне місце.

Ну й, мабуть, найголовніше: якщо ви ловите на ближні дистанції, не забути, що ви ловите близько. У кінці рибалки бажано кліпсу все-таки зняти. Не полінуйтеся один закид зробити, поки ви пам’ятаєте. Тому що коли у вас декілька фідерів, і ви ловили, наприклад, на п’ятнадцяти метрах рибу, то приїхавши в наступний раз на рибалку й забути, що кліпса стоїть дуже близько, як правило, хочеться відразу виміряти все якомога далі, зробити такий собі силовий закид, ну, і маркерні вантажі відлітають у далекі далі, а іноді й кліпси виламуються. Тому в кінці рибалки кліпсу краще зняти, якщо дистанція ближня.

Можливо, хтось скаже, що стартовий закорм — це даремно витрачений час, адже можна було вже 10 хвилин з хробаком очікувати рибу. Але цим стартовим закормом і витраченим часом ви зберете більшу рибу, позбудетеся дрібниці. І не варто жаліти, що час було витрачено.

Стартовий закорм у 90 відсотках випадків — це правильно. Тому не лінуйтеся, закорміть рибу, а потім спокійно ловіть. Ваші сусіди вам позаздрять.